ВІ 19.01.26. Заг. характеристика періоду

 ема. Монополізація економіки. Завершення формування індустріального суспільства в розвинених країнах світу

Домашнє завдання: за підручником: пар.12, таблиці на с.108, 110; вивчити конспект

Загальні особливості розвитку провідних країн світу

1. Технічний прогрес (див. табл. на с. 108). !!! Електрифікація, конвеєрне виробництво, двигун внутрішнього згоряння.

2. Завершення індустріальної революції - пришвидшена індустріалізація у 2й пол. ХІХ ст. - поява нових галузей промисловості.

3. Циклічний характер розвитку економіки - періодичні кризи.

ОА — загальна лінія розвитку виробництва за значний період; Q — обсяг виробництва; t — час; ВС — ламана лінія руху фаз циклу.

4. Концентрація виробництва

5. Монополізація економіки (таблиця с. 110).

6. Активізація міжнародної трансконтинентальної торгівлі.

7. Посилення ролі держави у суспільному житті. Співіснування різних суспільно-політичних ідеологій: консерватизм, лібералізм, націоналізм, соціалістична ідеологія.

8. Зміни у соціальній структурі суспільства (збільшення кількості підприємців та найманих робітників).

9. Посилення урбанізації та міграційних процесів.

Ключові ідеології ХІХ - поч. ХХ ст.

КОНСЕРВАТИЗМ – (лат. consezvaze – зберігати, охороняти), політична ідеологія, яка зорієнтована на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад. 

ЛІБЕРАЛІЗМ – (лат. libezalis – вільний) – політична та ідеологічна течія, що об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод і обмежує сфери діяльності держави.

СОЦІАЛІЗМ – вчення і теорії, які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості.

Націоналізм - ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі. Націоналізм просуває інтереси певної нації, особливо з метою здобуття та підтримки суверенітету (самоврядування) нації над своєю батьківщиною. Націоналізм стверджує, що кожна нація має керувати собою, вільною від зовнішнього втручання (самовизначення), що нація є природним та ідеальним підґрунтям для політики, і що нація є єдиним правомірним джерелом політичної влади (народний суверенітет).

У своїй основі проповідує вірність і відданість своїй нації, політичну незалежність, наявність національної ідеї задля практичного захисту умов життя нації, її території проживання, економічних ресурсів та духовних цінностей.